Повалені буревієм стовбури, сухі гілки, що лежать після сніголаму, чи вітровал, який здається нікому не потрібним, часто приваблюють людей, особливо в холодні місяці, коли ціни на дрова кусаються. Проте в українських лісах державної чи комунальної власності така деревина залишається лісовим ресурсом і належить державі або постійному лісокористувачеві. Самовільно пиляти, розпилювати чи вивозити її без спеціального документа — лісорубного квитка — заборонено, і це правило діє станом на 2026 рік без суттєвих послаблень.
Коротко кажучи, брати повалені дерева в лісі звичайному громадянину не можна. Дозволяється лише збір лісової підстилки — опалого листя, хвої, дрібних гілочок діаметром зазвичай до трьох-п’яти сантиметрів і кори, що сама відшарувалася. Усе, що товще і схоже на повноцінне паливо, потребує офіційного дозволу, який видають переважно лісогосподарським підприємствам. Порушення тягне адміністративні штрафи, а в окремих випадках і кримінальну відповідальність плюс відшкодування шкоди.
Ця норма захищає не лише державну власність, а й саму екосистему. Мертва деревина стає домом для сотень видів комах, грибів і птахів, підтримує родючість ґрунту і сповільнює ерозію. Коли люди починають масово вивозити «нікому не потрібний» валежник, ліс втрачає природний баланс, а під виглядом збору сухостою нерідко зникають цінні свіжоспиляні стовбури.
Що саме каже Лісовий кодекс України
Лісовий кодекс чітко розділяє загальне і спеціальне використання лісових ресурсів. Загальне дає громадянам право вільно ходити лісами державної та комунальної власності, збирати гриби, ягоди, горіхи, квіти і лікарські трави для власних потреб без жодних квитків. Спеціальне використання охоплює заготівлю деревини, другорядних лісових матеріалів і побічні користування. Саме до спеціального належить будь-яка робота зі стовбурами — живими чи мертвими.
Стаття 69 Кодексу вимагає спеціального дозволу — лісорубного квитка або лісового квитка — для проведення таких робіт на виділеній ділянці. Квиток видається безоплатно, але переважно постійним лісокористувачам, тобто державним чи комунальним лісогосподарським підприємствам. Звичайна людина не може просто прийти до лісництва і отримати дозвіл на розпилювання вітровалу для себе. Лісгоспи самі проводять санітарні рубки, очищають ділянки після буревіїв і реалізують заготовлену деревину через офіційні канали.
Навіть якщо дерево впало природним шляхом і лежить уже кілька місяців, воно не стає «нічийним». Воно залишається частиною лісового фонду. Це підтверджують роз’яснення Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, які регулярно цитують у 2025–2026 роках: самовільна заготівля сушняку чи повалених стовбурів кваліфікується як порушення, бо вимагає лісорубного квитка.
Що дозволено збирати без жодних паперів
Межа між дозволеним і забороненим проходить по товщині і походженню матеріалу. Лісова підстилка — це те, що вже відмерло і лежить на землі, не потребуючи сокири чи пилки для відокремлення від пня. Саме її громадяни можуть брати вільно.
- Опале листя і хвоя — ідеальні для мульчування грядок чи підстилки в курнику, їх можна нагрібати мішками.
- Дрібні сухі гілочки і сучки діаметром до трьох-п’яти сантиметрів — підходять для розпалу, але не для повноцінного опалення.
- Кора, що природно відшарувалася від стовбурів, — теж дозволена, бо не пошкоджує дерево.
- Шишки, мох (якщо не заборонений у конкретному регіоні) і інші дрібні природні залишки.
Усе, що товще, або те, що ще тримається на пні, навіть якщо висохло, уже виходить за межі підстилки. Спроба розпиляти такий матеріал бензопилою чи сокирою одразу перетворює дію на незаконну заготівлю. Лісівники підкреслюють: під виглядом збору «дрібних гілок» іноді вивозять цілі стовбури, тому контроль залишається жорстким.
Чому держава так суворо охороняє навіть гнилу деревину
Перша і найважливіша причина — безпека. Лісозаготівля належить до робіт підвищеної небезпеки. Падіння стовбура, відскок пилки, непередбачувана напруга в деревині можуть травмувати людину за секунди. Якщо дозволити кожному самостійно пиляти вітровал, виникає питання відповідальності: хто відповідатиме за нещасний випадок — лісник, держава чи сам порушник? Тому роботу виконують лише кваліфіковані бригади з відповідним обладнанням і страховкою.
Друга причина — захист від зловживань. Під приводом «я лише беру те, що вже впало» легко спиляти здорове дерево цінної породи і вивезти його як сухостій. Лісгоспи фіксують такі випадки регулярно. Третя — екологічна. Мертва деревина виконує роль природного готелю для жуків-ксилофагів, грибів-сапротрофів, дятлів і дрібних ссавців. Вона поступово розкладається, повертаючи поживні речовини в ґрунт, утримує вологу і зменшує ризик ерозії на схилах. Масове вивезення валежнику порушує цей цикл і робить ліс уразливішим до шкідників і пожеж.
Є й економічний бік. Держава через підприємства «Ліси України» заготовляє таку деревину офіційно, продає її населенню за регульованими цінами і спрямовує кошти на відтворення лісів. Коли люди забирають ресурс безкоштовно, система втрачає і контроль, і фінансування.
Типові помилки, через які люди отримують штрафи
Найчастіша помилка — вважати, що «якщо дерево саме впало, то воно вже нічийне». Люди приїжджають після буревію з бензопилами і вантажівками, щиро переконані, що допомагають лісу очиститися. Друга поширена ілюзія — брати деревину з лісосмуг уздовж доріг чи з посадок, бо «там ніхто не ходить». Насправді смуги відводу автошляхів і захисні насадження теж мають власників — дорожні служби або громади, і самовільний збір там заборонений. Третя помилка — думати, що дрібні штрафи не страшні. Окрім адміністративної санкції майже завжди нараховують відшкодування шкоди за таксами, і сума може сягати кількох тисяч гривень навіть за один стовбур.
Ще одна пастка — вивозити деревину без документів, сподіваючись, що «ніхто не перевірить». Патрулі лісової охорони і поліції регулярно зупиняють машини з дровами, особливо в опалювальний сезон. Відсутність товарно-транспортної накладної чи лісорубного квитка автоматично перетворює вантаж на речовий доказ порушення.
Які штрафи загрожують у 2026 році
Розмір відповідальності залежить від того, як саме кваліфікують дії. Якщо це порушення порядку використання лісосічного фонду і заготівлі деревини, застосовують статтю 64 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для громадян штраф становить від 102 до 238 гривень, для посадових осіб — від 170 до 272 гривень.
Коли дії розцінюють як незаконну порубку, пошкодження чи знищення лісових культур, діє стаття 65. Тут штрафи вищі: для громадян від 510 до 1020 гривень, для посадових осіб — від 2550 до 5100 гривень. Повторне порушення протягом року збільшує суми ще більше.
Якщо завдана шкода перевищує встановлений поріг (станом на 2026 рік близько 30 тисяч гривень), можлива кримінальна відповідальність за статтею 246 Кримінального кодексу. Тоді вже йдеться про штрафи від 17 тисяч гривень, пробаційний нагляд або обмеження волі. Окрім штрафу завжди стягують відшкодування шкоди, розраховане за спеціальними таксами.
| Вид порушення | Стаття | Штраф для громадян | Додаткові наслідки |
|---|---|---|---|
| Порушення порядку заготівлі деревини | ст. 64 КУпАП | 102–238 грн | Відшкодування шкоди |
| Незаконна порубка / пошкодження | ст. 65 КУпАП | 510–1020 грн | Відшкодування + можливе вилучення інструменту |
| Значна шкода (кримінальна) | ст. 246 КК | від 17 000 грн | Обмеження волі, судимість |
Дані щодо розмірів штрафів базуються на чинних редакціях Кодексів і роз’ясненнях лісових управлінь станом на 2025–2026 роки.
Як законно забезпечити себе дровами
Найпростіший і найбезпечніший шлях — купити дрова через офіційні канали. Державне підприємство «Ліси України» та його філії реалізують заготовлену деревину населенню. Можна звернутися безпосередньо до місцевого лісництва, оформити заявку онлайн через сервіси на кшталт «ДроваЄ» або купити на спеціалізованих майданчиках, де є всі документи. Ціни регульовані, якість перевірена, а ризик штрафу дорівнює нулю.
У деяких громадах місцева влада організовує централізовану заготівлю і роздачу дров пільговим категоріям. Варто уточнити в сільській чи міській раді, чи є такі програми. Якщо є приватна ділянка лісу або самосійні насадження на власній землі (і вони не входять до природоохоронних зон), власник має право розпоряджатися деревиною самостійно відповідно до Земельного кодексу. Але навіть тут треба бути обережним: якщо ділянка межує з державним лісом, кордон має бути чітко зафіксований.
Для тих, хто живе в зоні активних бойових дій або на прифронтових територіях, діють додаткові обмеження на відвідування лісів. У багатьох областях заборона в’їзду в лісові масиви зберігається з міркувань безпеки. Перед поїздкою обов’язково перевіряйте актуальні розпорядження місцевих військових адміністрацій.
Особливі випадки: приватні землі, узбіччя і парки
На приватній земельній ділянці, яка не входить до лісового фонду і не є природоохоронною зоною, власник може пиляти і використовувати повалене дерево без лісорубного квитка. Це його майно. Проте якщо дерево росло на межі з державною чи комунальною землею, або якщо його коріння заходить на чужу територію, ситуація ускладнюється. Краще заздалегідь уточнити межі в землевпорядній документації.
Узбіччя автошляхів, захисні лісосмуги і зелені насадження в населених пунктах мають своїх балансоутримувачів — дорожні служби, комунальні підприємства або органи місцевого самоврядування. Самовільно забирати звідти навіть сухі гілки заборонено. Для проведення робіт потрібне погодження з відповідним органом. Парки і сквери взагалі підпадають під правила благоустрою, і будь-яке втручання без дозволу може кваліфікуватися як пошкодження зелених насаджень.
У період воєнного стану деякі регіони тимчасово спрощували доступ до дров через гуманітарні програми, але це ніколи не означало вільного збору в лісі. Усі такі ініціативи проходили через офіційні канали лісгоспів.
Екологічна роль мертвої деревини заслуговує окремої уваги. У природних лісах до 30–40 відсотків деревної біомаси може перебувати у вигляді валежнику і сухостою. Це не сміття, а основа харчових ланцюгів. Жуки-короїди, трутовики, мохи і лишайники створюють складну систему, від якої залежить здоров’я всього масиву. Коли люди «прибирають» ліс від усього, що лежить, вони фактично стерилізують середовище. Сучасне лісівництво все частіше залишає частину мертвої деревини навмисно, розуміючи її цінність.
Практичний досвід показує: ті, хто купує дрова офіційно, у довгостроковій перспективі витрачають менше нервів і грошей. Немає ризику зустрічі з лісовою охороною, немає потреби ховати інструмент, немає несподіваних викликів до суду. А якість купленої деревини зазвичай вища — її правильно сушать і сортують. Ті, хто все ж намагається «зекономити» на самовільному зборі, часто розплачуються не лише штрафом, а й зіпсованим настроєм і втраченим часом.
Ліс залишається живим організмом, а не складом безкоштовного палива. Повалені дерева — частина його дихання, а не дар для першого, хто прийшов із пилкою. Ті, хто це розуміє, зберігають і свій спокій, і майбутнє українських лісів для наступних поколінь.