[від грец. helictós - звивистий] - одна із форм росту кальциту і арагоніту. Зустрічається у карстових печерах у вигляді агрегатів вигнутих циліндричних і конічних гілочок, розгалуджених пухнастих конусів, складних спіралей ті ін., які мають тонкий внутрішній осьовий капіляр. Через цей капіляр до кінчика геліктиту надходить розчин, далі він розтікається по поверхні і нарощує обєм за рахунок розкладення розчиненого бікарбонату кальцію. Геліктити зустрічаються у слабкозводнених ділянках печер і розміщуються групами, що простягаються вздовж тріщини. Арагонітові геліктити формуються в результаті ексцентричного зростання двох або трьох сферокристалів, яке при виростанні переходить у сфероліт. Будова кальцитових геліктитів аналогічна будові арагонітових, хоча за зовнішнім виглядом останні можуть суттєві відрізнятись унаслідок розвитку при розщепленні не голчастих, а ромбоедричних кристалів.
