[від гр. tektonika – будівництво, будова і physis – природа] - вчення про механізм розвитку деформаційних структурних елементів земної кори. Є прикордонною областю знань між геотектонікою, геофізикою, фізикою, механікою гірських порід. Складовими тектонофізики є: 1) вчення про тектонічні поля напруг; 2) методика еквівалентного моделювання тектонічних процесів і структур; 3) реконструкція механізмів формування тектонічних структур. Серед основних напрямків розвитку тектонофізики виділяють: 1. Cтворення методів кількісної оцінки фізичних характеристик тектонічних деформацій (переміщень, деформацій, напруг, розривів і реологічних властивостей масиву). 2. Вивчення механізмів деформування ділянок масиву (кори, літосфери), закономірностей формування тектонічних структур, наслідків деформування - напруг, деформацій, розривів різного масштабу. 3. Вирішення практичних задач, повязаних із прогнозом землетрусів, сеймічним районуванням, пошуками, розвідуванням і розробкою корисних копалин, будівництвом у складних інженерно-геологічних умовах тощо. Основи тектонофізики заклав видатний геолог, геофізик М.В. Гзовський.