ХІОЛІТ

1. [від гр. hion - сніг і litos - камінь] - мінерал, алюмофлуорид натрію. Формула: Na₅[Al₃F₁₄]. Форми виділення: агрегати - масивні, зернисті, пористі, чарункові; кристали - дрібні дипірамідальні. Нагадує кріоліт. Колір сніжно-білий до безбарвного. прозорий до напівпрозорого. Блиск скланий. на площинах спайності перламутровий полиск. Люменесціює в ультрафіолетових променях. Сингонія тетрагональна. Густина 2,99. Твердість 3,5-4,0. Рідкісний, зустрічається у кріолітових пегматитах в Ільменських горах (Міас, Урал), на о. Івінґтут, Ґренландія.
2. Викопна морська тварина [лат. Hyolitha],  донний фільтратор, що належала до типу молюсків (родич брахіопод).  Хіоліти жили у всіх морях планети від початку кембрію до пермі (540–380 млн рр.). Вони припіднімались над грунтом і фільтрували лофофором (орган навколо ротового отвору у вигляді віночка щупалець) дрібні організми, а в разі небезпеки ховались в черепашку. Хіоліти мали двостороннє-симетричне тіло з черепашкою із двох стулок. Їх черепашка довжиною 0,1-15 см мала конічну або пірамідальну форму, була відкрита на широкому кінці; устя черепашки закривалось кришечкою. Деякі хіоліти мали черепашку з кільцями і полосами. На сьогодні триває дискусія щодо їх належності до молюсків (Scaphopoda) чи тварин. Хіоліти - важливі керівні викопні для розчленування кембрійських відкладів.