[від назви річки Коматі у Пд. Африці * рос. коматиит; англ. komatiite; нім. Komatiit; фр. komatiite; ісп. соmatiita] - 1. Ефузивна магматична гірська порода ультраосновного складу (SiO2 40-45%) нормальної лужності (Na2O + K2O < 1) з високим вмістом магнію (MgO 18-40%). За кількістю темноколірних мінералів (> 90%) належить до групи ультрамафічних порід. 2. Збірна назва комплексу ультраосновних порід, що залягають у вигляді лавових потоків завтовшки 0,5-20 м в основі багатокілометрових товщ зеленокам'яних поясів архейського віку (3,8-2,5 млрд рр.). У коматиїтах вкрапленики олівіну (до 50%) і клинопіроксену (до 10%) занурені у склувату основну масу з мікролітами клинопіроксену, олівіну, магнетиту, іноді плагіоклазу. Структура афірова з дендритовими скелетними виділеннями олівіну і (або) піроксену. Коматиїти є найбільш тугоплавкими породами на Землі (початкова температура коматиїтового розплаву становить близько 18000С, а температура кристалізації - не нижче 15000С). Вперше коматиїти були описані фр. дослідниками братами Морісом і Робертом Вільон у 1964 р. у басейні р. Коматі в Пд. Африці. Пізніше такі ж породи були знайдені в Канаді, Австралії, Фінляндії, Росії та ін. країнах. Майже усі товщі коматиїтів приурочені до основи архейських зеленокам'яних поясів, за винятком унікальних коматитів крейдового віку на о. Горгона біля берегів Колумбії та протерозойських коматитів поблизу Вінніпегу (провінція Манітоба, Канада). Усі відомі на поверхні Землі коматиїти зазнали суттєвих постмагматичних змін, і їх основні первинні мінерали (олівін і клинопіроксен) перетворилися в агрегат вторинних мінералів - серпентину, тремоліту. хлориту, картбонатів, тальку.
