Структурно виокремлене породне тіло, яке має колекторські властивості та вміщує поклади нафти, газу і конденсату. Автор терміна - відомий радянський геолог-нафтовик Брод І.О. За колекторськими властивостями і умовами залягання розрізняють: пластові, масивні і літологічно обмежені з усіх боків резервуари. Переважна більшість покладів гігантських родовищ вуглеводнів повязано з масивними резервуарами. Наприклад, основні поклади великих родовищ Західного Сибіру (Уренгою, Ямбурга та ін.) мають потужність понад 300 м. Таких пластів-колекторів не буває. Частину резервуару, де вуглеводні екрануються і де відбувається їх накопичення називають пасткою.