[від лат. Vulcanus – Бог вогню у стародавніх римлян + італ. breccia – ламання] – вулканогенно-осадова зцементована і ущільнена порода, яка складається із невідсортованого грубоуламкового вулканокластичного матеріалу (тефри) – кутастих і слабообкатаних брил лави, шлаку, вулканічних бомб, розміщених у дрібнозернистому туфовому і пепловому цементі. Утворює значні за потужністю шари серед вулканогенних товщ. Часто їх походження зумовлене діяльністю грязьових потоків - лахарів, які пов'язані з вулканічними виверженнями. Використовується як будівельний матеріал. Синонім - туфобрекчія.
