(від лат. лат. diluvium - потоп, повінь, паводок) – генетичний тип пухких континентальних відкладів, що виник в результаті процесів акумуляції осадків в каналах стоку катастрофічних гляціальних суперпаводків, зумовлених проривом льодовикових гребель льодовиково-підпрудних озер в недавньому геологічному минулому (кінець останньої льодовикової епохи, 11-15 тис. рр. до н. э.).