[від тюркського „ярданг” – уривчастий горб] – еолові форми рельєфу у вигляді неглибоких (до 1-1,5 м, іноді до 2-3 м) паралельних борозен на поверхні глинистих товщ висохлих озер пустель, розділених вузькими загостреними гребенями. Дно ярданг засипане піском. Зорієнтовані в напрямку панівних вітрів. Утворюються в результаті видування і піщаної коразії. Нагадують карри на поверхні вапняків. Вперше описані в пустелі Тарим. Зустрічаються в районах з аридним кліматом – пустелях і напівпустелях. Властиві пустелям Центральної Азії. Характерні для територій плато Тібесті та штата Аризона (США). Також описані і на поверхні Марса.