[від назви гір Юра у Швейцарії та Франції] – другий період від початку мезозойської ери тривалістю близько 55 млн рр. (199,6-145,5 млн рр. тому), в межах якого виділяються три епохи (лейас, доггер, мальм), а також одинадцять віків (геттангський, синемюрський, плінсбахський, тоарський, ааленський, байоський, батський, келовейський, оксфордський, кімериджський і титонський). Відрізняється таласократичністю, своєрідністю ландшафтів та фауни. В Ю.П. посилюються тектонічні рухи, пов’язані з кімерійською (мезозойською) складчастістю, розпочинається розкол Пангеї, відбувається наступання моря на сушу. У ранній юрі переважала материкова суша, море покривало лише 10% площі континентів. У середній юрі морські води Мезотетісу покривають південні райони Східноєвропейської платформи. У пізній юрі відбувається максимальна трансгресія епіконтинентальних морських басейнів у Лавразії. Впродовж Ю.П. Гондвана залишалась здебільшого суходолом. Вологий і теплий клімат ранньої та середньої юри сприяв вуглеутворенню. Значними були прояви магматизму: на початку юри в межах Гондвани, а в кінці – по периферії Тихого океану. Досягають розквіту амоніти та белемніти. Широко розповсюдженими були губки, колоніальні корали, голкошкірі, хребетні. З’явились повітряні ящери і птахи. Володарями різноманітних юрських ландшафтів були динозаври. Знаменною подією Ю.П. було повернення плазунів у водне середовище (іхтіозаври та плезіозаври). Широкого розвитку набули риби. Серед наземних рослин переважали гінкгові, саговникові, хвойні, папоротеві, хвощові. На платформній частині території України за умов низхідних тектонічних рухів і переважання теплого вологого клімату накопичувалися товщі континентальних і морських відкладів. Останні характерні для територій Дніпровсько-Донецької западини, окраїн Донбасу, Галицько-Волинського (Львівського) і Добруджинського прогинів, де існували типові епіконтинентальні морські басейни, які з кінця ранньої юри поступово трансгресували з боку Карпатської та Кримсько-Кавказької морських акваторій. Максимум розвитку морського середовища припадає на кінець середньої та кінець пізньої юри. В морях території мешкали численні амоніти, форамініфери, остракоди, двостулкові та черевоногі молюски, брахіоподи, корали, губки, голкошкірі тощо. В пізній юрі відбувся „вибух” рифоутворення. Біогерми будувалися коралами, моховатками, водоростями, подекуди рудистами. З середини пізньої юри на території України переважають висхідні тектонічні рухи, відбувається регресія морських басейнів. На місці морських акваторій виникають акумулятивні низовини, де формуються червонобарвні та строкаті піщано-глинисті відклади. Територія України належала до Середземноморської біогеографічної провінції. На вододілах півдня панували хвойні рослини, а озерно-алювіальні рівнини опановували папороті та плауни. Наприкінці пізньої юри відбуваються процеси аридизації клімату, що зумовило витіснення папоротево-плаунової рослинності хвойними. Пізньоюрська морська трансгресія призвела до зникнення багатої рослинності озерно-алювіальних та прибережних низовин.
Таблиця 1. Підрозділи юрського періоду, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
| Період | Епоха | Вік |
Час, млн рр. тому |
| Юра |
Верхня (мальм) |
Титонський | 152,1-145,0 |
| Кімериджський | 157,3-152.1 | ||
| Оксфордський | 163,5-157,3 | ||
|
Середня (доггер) |
Келовейський | 166,1-163,5 | |
| Батський | 168,3-166,1 | ||
| Байоський | 170,3-168,3 | ||
| Ааленський | 174.1-170,3 | ||
|
Нижня (лейас) |
Тоарський | 182,7-174.1 | |
| Плінсбахський | 190,8-182,7 | ||
| Синемюрський | 199,3-190,8 | ||
| Геттангський | 201,3-199,3 |
