ЮРСЬКА СИСТЕМА

[від назви гір Юра у Швейцарії та Франції] – відклади, що утворилися впродовж юрського періоду історії Землі. Друга знизу система мезозойської ератеми. Вперше виділена у вигляді „формації юри” відомим нім. природознавцем О. Гумбольдтом (1822). Пізніше фр. геолог А. Брон’яр (1829) виділив її у самостійну систему. Ярусна шкала Ю.С. була вперше розроблена фр. палеонтологом А. д’Орбін’ї, який виділив 10 ярусів. В основу сучасного розчленування покладена схема, що була розроблена для Зх. Європи. Стратотипи більшості ярусів знаходяться в межах Англо-Паризького басейну. У складі Ю.С. за Міжнародною хроностратиграфічної шкалою виділяють три відділи: нижній, середній і верхній (лейас, доггер, мальм) та 11 ярусів (геттанзький, синемюрський, плінбахський, тоарський, ааленський, байоський, батський, келовейський, оксфордський, кімериджський, титонський). Нижній відділ лейас (назва походить від англ. терміна layers – шари) був виділений А. д’Орбін’ї (1849). Cередній відділ під назвою догер (від місцевої назви гірських порід у англійських каменярів) був виділений нім. геологом А. Оппелем у 1856-1868 рр. Він також запропонував назвати верхній відділ юрської системи мальмом (від назви м’яких вапняків у англійських каменярів). В Україні виділяють також місцеві стратиграфічні підрозділи – світи. В межах території України породи Ю.С. є у всіх геоструктурах, окрім Донецької складчастої. Нижньо- та середньоюрський відділи представлені морськими, переважно піщано-глинистими породами, верхньоюрський – карбонатними та карбонатно-теригенними. У середній юрі трапляються континентальні й вулканогенні, у верхній – лагунні утворення. Потужність юрської товщі – від кількох метрів у відкладах Українського щита, до 10 тис. м – у товщах Гірського Криму. З юрськими відкладами пов’язані поклади нафти і газу (Передкарпаття), прояви виробного каміння (Крим).