[від швед. skar – скеля] – система невеликих і невисоких, переважно скелястих островів, розділених неширокими протоками. Складені кристалічними породами, поверхня яких оброблена материковим льодом (баранячі лоби), або льодовиковими акумулятивними утвореннями (друмліни, ози, моренні горби). Ш. характерні для областей четвертинного материкового зледеніння, затоплених післяльодовиковою трансгресією (Фінляндія, Швеція, Норвегія, Канада та ін.).