[від лат. scala – сходи, драбина + від прізвища нім. мінералога Ф. Мооса] – шкала, за якою визначають відносну твердість мінералів. Запропонована у 1811 р. німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом. Включає еталонний набір мінералів, розміщених у порядку збільшення їх твердості: 1 – тальк, 2 – гіпс, 3 – кальцит, 4 – флюорит, 5 – апатит, 6 – польовий шпат (ортоклаз), 7 – кварц, 8 – топаз, 9 – корунд, 10 – алмаз. Порядковий номер мінералу у Ш.М. відповідає його відносній твердості. Відповідно кожен наступний мінерал дряпає всі попередні. Широко використовується для діагностики мінералів. Див. також твердість мінералів.
