[від англ. shelf – відмілина, полиця] – мілководна частина підводної окраїни материка від берегової лінії до брівки материкового схилу. Це рівна або хвиляста, місцями значно розчленована слабонахилена абразійно-акумулятивна поверхня вирівнювання шириною від десятків метрів до сотень км. Глибина краю (брівки) шельфу змінюється від 20 м до 550 м (переважно близько 200 м). Внаслідок зміни рівня океану, тектонічних рухів Ш. материків протягом геологічної історії періодично затоплювався. Так, наприклад, у крейдовому періоді його площа була значно більшою, ніж нині. Впродовж плейстоценових зледенінь Ш. значно скорочувався, адже рівень океану знижувався більш ніж на 160 м. В межах території України поширені трансгресивний, абразійний, скидовий та акумулятивний типи Ш. Все дно Азовського моря є трансгресивним шельфом. У Чорному морі площа Ш. складає 28% дна. Поверхня Ш. терасована, складена мулами, мулистими пісками з домішками черепашок. На Ш. поширені різні форми рельєфу, утворені сучасними субаквальними процесами. В межах Ш. розповсюджені родовища нафти і газу. Синонім – материкова відмілина.
