[від „четвертої фази творіння” з біблійних уявлень про історію Землі] – значні за тривалістю (десятки тис. рр.) відрізки часу в геологічній історії четвертинного періоду, що відрізнялися суттєвими похолоданнями клімату і утворенням значних за площею і потужністю покривних льодовиків не тільки в приполярних областях, а й в помірних широтах. Установлено п’ять головних тривалих четвертинних зледенінь, що розділялися міжльодовиковими епохами. В Альпах вони дістали наступні назви: дунай, гюнц, міндель, рис, вюрм. На Східноєвропейській платформі останнім трьом відповідають окське (міндель-II), дніпровське (рис-I), московське (рис-II) та валдайське (вюрм) зледеніння. Найбільшу територію вкривало дніпровське зледеніння. Один із язиків цього зледеніння спустився долиною Дніпра до широти сучасного м. Дніпро. Четвертинні зледеніння суттєво впливали на характер екзогенних геологічних процесів та осадконакопичення. Під час зледенінь у перигляційних умовах на території платформної України формувалися товщі лесів.
