[від гр. kistis – міхур] – вимерлий, найбільш примітивний клас голкошкірих, морських міхурів. Тіло цистоідеї вміщувалось у мішкоподібному панцирі, який складався з численних вапнистих пластинок, міцно зв’язаних між собою. Пластинки скелета міхура пронизані порами і каналами. Прикріплялися до субстрату або вільно лежали на морському дні. Час існування – ордовик-девон. Знахідки використовуються для розчленування палеозойських товщ. Синонім - шаровики, морські міхурі.
