[від гр. kyklos – коло, лат. cycle – колесо + від прізвищ видатних геологів: російського В.Є. Хаїна та канадського Дж. Вілсона (Уілсона)] – помірний оболонковий земний мегацикл або еон. В геологічній історії виділяють сім Ц.Х-В. або еонів: криптикський, свазійський, лаврентійський, гуронський, лаксфордський, російський, кайногейський. Кожен Ц.Х-В. або еон складається з декількох циклів Бертрана або ер. Тривалість Ц.Х-В. становить у середньому 650 млн рр. Зумовлений періодичними вибухами в ядрі галактики. З Ц.Х-В. пов’язано формування структурних поверхів оболонок земної кори. На поверхні Землі проявляється у розкритті й закритті океанів. Кожен цикл розпочинається з рифтингу кратону, його розколу і виникнення на місці рифтингу океанічного басейну. Далі на одній із окраїн континенту розпочинається субдукція та причленування до неї різних террейнів, в першу чергу острівнодужних. Наступний етап – закриття океану в результаті зіткнення двох континентальних блоків (колізія). Після цього цикл закінчується і розпочинається новий. Синонім – цикл суперконтинентальний.