ЦИКЛ ГЕОЛОГІЧНИЙ

[від гр. kyklos – коло, лат. cycle – колесо + geo – Земля, logos – вчення, наука] – закінчене коло явищ, процесів чи їх фаз, які в той чи інший час збуджують геологічне середовище або впливають на нього іншим чином, зазвичай, створюючи нові геологічні тіла чи структури. Земна циклічність є результатом послідовного і повторювального впливу, в основному, зовнішніх космічних тіл. Проявляється вона у вигляді циклічно побудованих товщ порід (від земних оболонок до мікропрошарків). За утвореними геологічними тілами виділяють наступні Ц.Г.: оболонкові мегацикли Лемана (Штілле, Бертрана, Хаїна-Вілсона); формаційні макроцикли Філліпса; пачкові мезоцикли Меланковича; шарові мікроцикли Воссоєвича; прошаркові наноцикли Чижевського; пульсити або пікоцикли Вільямса та ін.