[від гр. chrysos – золото, tilos – волокно + asbestos – негасимий] – мінерал, тонковолокнистий різновид серпентину. Формула: Mg3(Si2O5)(OH)4. Виділяють три політипи хризотилу: клинохризотил, ортохризотил і парахризотил. Колір сріблясто-білий, зеленувато-жовтий із золотистим, шовковистим відблиском. Розщеплюється на тонкі волокна, які мають високу міцність, гнучкість, еластичність, вогнетривкість. Довжина волокон 2-6 мм, рідко більше 100 мм. Діаметр пучків волокон 0,1-1 мкм, а окремих волокон - 0,02-0,03 мкм. Твердість 2-4. Густина 2,3-2,5. Вогнестійкий. Зустрічається в доломітах, залізистих кварцитах, аргілітах, змійовиках та ультраосновних і основних породах. Вторинний мінерал, що утворюється в гідротермальних умовах при температурі нижче 3000С шляхом заміщення збагачених магнієм силікатів, особливо олівіну. При підвищенні температури до 550-7500С відбувається дегідратація хризотилу з утворенням форстериту (Mg2SiO4), а також SiO2 і H2O. Найбільші родовища зосереджені в Канаді, ПАР, Росії. Активно використовується в будівництві, транспорті, ракетобудуванні для виготовлення тепло-, звуко- та електроізоляторів. В країнах Євросоюзу заборонений як канцероген з 2005 року.
