[італ. fumarola, від лат. fumo – дим] – 1. Прояви поствулканічної діяльності у вигляді виділення гарячих вулканічних газів та парів із тріщин та каналів на поверхні вулканів або із незастиглих лавових потоків та пірокластичних відкладів. Розрізняють наступні типи фумарол: сухі (температура до 10000С), складені здебільшого сірчистими та вуглекислими газами; кислі (температура 400-6000С), що складаються з хлоридної (соляної) кислоти, сірководню та водяної пари; лужні (температура до 4000С), що мають гази амонійних солей, водяну пару та ін.; сірчисті або сольфатари (температура до 3000С), складені переважно сірчистим газом, сірководнем та водяною парою; вуглекислі або мофети (температура до 1000С), складені вуглекислим газом. 2. Отвори чи тріщини, через які з надр на поверхню виділяються вулканічні гази та пари. Розповсюджені в районах активної вулканічної діяльності: Йєллоунстонському національному парку і національному парку Катмай (Долина десяти тисяч димів) у США, на Камчатці та Курильских островах Росії, в Ісландії, Новій Зеландії, Чілі, Китаї.
