[від лат. flexurа – вигин, викривлення] – тектонічна структура у вигляді коліноподібного вигину пластів, що залягають горизонтально або слабонахилено. Розглядається як складка з одним крилом. На піднятій (або верхній) частині крила, а також на опущеній (нижній) частині Ф. пласти мають майже однакове, часто горизонтальне залягання. В межах з’єднувальної частини крила Ф. залягання пластів різко змінюється і стає майже вертикальним. Перегини від з’єднувальної до верхньої та нижньої частин крила називаються відповідно верхнім та нижнім колінами. Відстань між піднятою та опущеною частинами крила називається амплітудою Ф., яка може досягати декількох сот – перших тис. метрів. Сама ж Ф. має протяжність іноді сотні км. Утворюється завдяки переміщення однієї ділянки земної кори відносно іншої у вертикальному напрямку без розриву пластичних товщ порід між ними.
