[від гр. phyllites – листуватий] – щільна, сланцювата, з шовковистим блиском метаморфічна гірська порода, складена переважно тонкими лусочками мусковіту (серициту). У невеликій кількості присутні також хлорит, дрібні зерна кварцу, оксиди феруму (заліза), біотит, альбіт. Колір здебільшого від світло- до темно-сірого, а також сіро-зелений і навіть темно-зелений. Утворюється при слабкому (фація зелених сланців) регіональному метаморфізмі переважно осадових глинистих порід (глинистих сланців), але на відміну від них не вміщує глинистих мінералів. Філіт є перехідною формою від глинистих до слюдяних сланців. Розповсюджені у верхньому структурному поверсі фундаменту давніх (докембрійських) платформ і в їх складчастому обрамленні. В товщах філітів можуть локалізуватись родовища золота, графіту, ісландського шпату, титану. Деякі різновиди філітів використовуються як облицювальний або, а також кровельний матеріал. Чорні дахи швабських будиночків на пд.-сх. Німеччини вкриті якраз філітом.
