[від лат. fixus – незмінний, непорушний, закріплений] – геотектонічна концепція, згідно якої взаємне розміщення континентів зберігалося незмінним впродовж всієї геологічної історії Землі. В основі фіксизму лежить примат вертикальних тектонічних рухів, які відіграють основну роль у формуванні геологічних структур. В межах фіксизму заперечується існування значних горизонтальних переміщень континентів на противагу мобілізму. Допускаються горизонтальні переміщення лише незначних за розмірами ділянок і на невеликі відстані (до десятків кілометрів). Останні пояснюються впливом вертикальних рухів. Виникнення океанічних западин розглядається як результат опускання континентальної кори, її переплавлення і перетворення в океанічну. Цей гіпотетичний процес дістав назву базифікації (океанізіції). Фіксистські уявлення панували в геологічній науці в 30-50 рр. XX ст. Від середини 60-х років одержала визнання мобілістська концепція тектоніки плит (плитотектоніка) і з цього часу мобілістські ідеї стали провідними в геології. Незважаючи на це, ряд провідних геологів-тектоністів зберігають фіксистські погляди. Серед них необхідно назвати відомого тектоніста В.В. Білоусова (1907-1990), який до кінця життя притримувався фіксистських поглядів.