[від лат. faciеs – зовнішність, форма + гр. analisis – розкладання, розчленування] – комплекс досліджень, в основі яких лежить порівняння давніх відкладів з метою відтворення фізико-географічних умов їх формування. Поняття Ф.А. увів швейцарський геолог А. Греслі (1814-1865), який створив вчення про фації. Під час Ф.А. активно використовується принцип актуалізму. Виділяють два основних напрямки Ф.А.: літологічний і біономічний. При літологічному аналізі фації визначають за складом, структурними і текстурними особливостями порід. Біономічний аналіз ґрунтується на відтворенні умов формування за викопними рештками. За результатами Ф.А. створюють палеогеографічні карти. Ф.А. є одним із основних методів історичної геології. Виникнення і формування Ф.А. розглядається як революційний етап у розвитку геології.