ФАНЕРОЗОЙСЬКИЙ ЕОН

[від гр. phaneros – явний, zoe – життя + aion – вік, епоха] – останній еон геологічної історії Землі тривалістю близько 541 млн рр. Включає палеозойську, мезозойську та кайнозойську ери. Впродовж Ф.Е. відбулись найважливіші структурно-тектонічні перебудови земної кори, найсуттєвіші події в еволюції біосфери (поява скелетних організмів, наземних рослин і тварин тощо), докорінно змінився склад атмосфери Землі. Термін запропоновано американським геологом Дж. Чедвіком (1930).
Рис. 1. Ери фанерозойського еону, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)

Еон	Ера	Вік (початок-кінець) млн років
Фанерозойський	Кайнозойський	66,0 - 0
	Мезозойський	251,9 - 66,0
	Палеозойський	541,0 - 251,9