[від гр. phasis – поява] – 1. В історичній геології – підрозділ геохронологічної шкали, що відповідає часу формування відкладів, які утворюють найменший стратиграфічний підрозділ – зону (частину ярусу). 2. У четвертинній геології Ф. називають час кожного окремого зледеніння, а також проміжок часу між ними. 3. У вулканології – стан діючого вулкана. Розрізняють дві основні Ф.: виверження (везувіальну) та спокою (сольфатарну). Також Ф. називають основні етапи виверження вулкана, які розрізняються за характером діяльності. Для вулканів везувіального типу вони наступні: перша Ф. – виливання рідкої лави та періодичні вибухи; друга (газова) Ф. – виділення потужного стовпа газів та утворення гігантської хмари; третя Ф. („темного попелу”) – виділення чорних хмар газу з вулканічними уламками. 4. У геохімії – сукупність однорідних частин природної мінеральної системи, однакових за термодинамічними властивостями та відокремлених від інших частин поверхнями розділу. Виділяють Ф. газову, рідку та тверду. 5. У тектоніці – порівняно короткочасні прискорення тектонічних рухів, впродовж яких формуються кутові незгідності та складчастість. Ф. складчастості під власними географічними назвами виділив видатний німецький геолог Г. Штілле (напр.: судетська, ларамійська, валахська та ін.). Див. також Ф. складчастості, тектонічні Ф.