[від нім. Tripel – назви м. Тріполі, Лівія * англ. tripolite, tripolith; нім. Tripel; фр. tripoli; ісп. tripoli, tripol] – дуже легка тонкопориста пухка або слабозцементована осадова порода біохемогенного походження. Колір білий, сірий, бурий, рожевий, чорний. Складається з дрібних сферичних опалових, іноді халцедонових глобул розміром 0,01-0,02 мм з домішками глинистих мінералів, глауконіту, кварцу, польових шпатів. Густина 1,2-2,5. Об’ємна маса в моноліті 700-1250 кг/м3. Пористість 50-70%. Генезис біохімічний. Від діатоміту відрізняється незначним вмістом або повною відсутністю органічних залишок. Містить SiO2 до 85%. Зустрічається у вигляді пластів серед морських відкладів крейдового віку, рідше – кам’яновугільного, палеогенового, неогенового. В Україні утворює пластові тіла крейдового та палеогенового віку. Основні родовища Т. зосереджені у Вінницькій, Донецькій, Кіровоградській, Хмельницькій областях та в Криму. Використовується для ізоляції, фільтрування, як будівельний матеріал, адсорбент тощо.