[від гр. tektonike – будова] – переміщення окремих ділянок тектоносфери, які приводять до зміни форм залягання і структури геологічних тіл. Пов’язані з фізико-хімічними перетвореннями речовини в надрах, змінами швидкості обертання Землі, гравітацією та ін. Важливими факторами є конвективні течії (плюми) в мантії, а також прагнення блоків літосфери до гравітаційної рівноваги відносно астеносферної поверхні (ізостазія). Розрізняють Т.Р. за амплітудою (орогенічні, епейрогенічні), за спрямованістю (вертикальні, горизонтальні, коливні), за характером утворених структур (складчасті, розривні), за віком (давні, неотектонічні, сучасні), за глибиною (глибинні, корові) та ін. Прояви Т.Р. на поверхні фіксуються методами повторного нівелювання, тріангуляції, космічної геодезії тощо. Швидкість горизонтальних Т.Р. складає від часток до перших десятків см, вертикальних – від часток до десятків мм на рік.