[від гр. tektonike – будова + epoche – зупинка, визначений час] – тривалі (десятки млн рр.) етапи тектонічної активності розвитку земної кори (тектоногенезу), впродовж яких відбувалося формування складчастих тектонічних структур на значних територіях земної кулі. Приклади Т.Е.: біломорська (2700-2500 млн рр.), карельська (2230—1980 млн рр.), готська (1360—1210), байкальська (650—550), каледонська (410—260), герцинська (260-145), мезозойська (кімерійська, 145-60), альпійська (60-0 млн рр.). В межах Т.Е. виділяють тектонічні фази. Синоніми: епоха тектогенезу, епоха складчастості.