[від гр. tektos – розплавлений] – цілком розплавлений шматок природного скла темно-зеленого, коричневого, чорного кольору різноманітної форми (мінералоїд), що має унікальний склад і властивості. Невеликий за розміром – переважно маса не перевищує декількох грамів (найбільший має вагу 3400 г). Термін „тектит” уведений видатним австрійським геологом Е. Зюссом (Suess,1900). Тектити не схожі ні на одну групу земних порід. Їх внутрішня структура характеризується флюїдальністю; вміщують значну кількість Si, Al, K, Ca; мають невелику кількість (у порівнянні з іншим природним склом) води, а також нульову намагніченість. Маса відомих зразків тектитів - від 0,065 г до 3200 г. Середня густина 2,4. Розміщені локально в межах відповідних областей декількох регіонів земної кулі, де утворюють розсипи (поля розсіювання). Їх часто називають за місцем знаходження: іргизити і жаманшиніти (від р. Іргиз і урочища Жаманшин на Пд. Уралі), молдавіти (від р. Молдава, сучасна Влтава, Чехія), філіпініти (на Філіппінах), індошиніти (в Індокитаї), австраліти (в Австралії), протваніти і канськіти (Росія) та ін. Походження тектитів проблематичне, хоча переважають метеоритні, астероїдні і кометні гіпотези. Зустрічаються лише у відкладах палеоген-антропогеного віку. Використовуються для стратиграфічного розчленування осадових товщ палеогену, неогену та антропогену.