[від англ. sub – під, duck – пірнати, занурюватись] – в межах теорії літосферних плит механізм сходження океанічної та континентальної літосферних плит, в результаті якого важка океанічна плита занурюється під більш легку континентальну до межі верхньої і нижньої мантії (до глибин близько 670 км). Вдовж зон занурення (зон Вадаті-Заварицького-Беньофа) звільняється значна кількість енергії у вигляді численних землетрусів. Частина занурених порід плавиться з утворенням магматичних осередків. Над зонами, поряд із глибоководними жолобами, розміщуються ланцюги діючих вулканів та епіцентри землетрусів. Див. також зона субдукції, конвергентні межі.
