[від лат. struktura – будова, розміщення * рос. структура горной породы; англ. rock texture; нім. Gefüge der Gesteine, фр. texture des roches, ісп. textura de rocas] – сукупність внутрішніх ознак гірської породи, обумовлених ступенем кристалічності, розмірами, формою та розподілом у просторі мінералів, співвідношеннями їх між собою та вмісною масою. Детально С. визначається під мікроскопом, тому під терміном „С” в українській (а також країн Східної Європи) геологічній літературі розуміють мікроструктуру, тоді як зовнішні ознаки, що обумовлені взаємним розміщенням складових частин породи та способом заповнення простору (розрізняють у шматку або відслоненні) описуються терміном „текстура”. В геологічній літературі заходу (напр., у Великобританії) зміст цих термінів прямо протилежний. За ступенем кристалічності серед структур магматичних порід розрізняють повнокристалічні або зернисті (інтрузивні породи), неповнокристалічні (ефузивні палеотипні породи) і склуваті (ефузивні кайнотипні породи) структури. За відносною величиною кристалів повнокристалічна структура буває рівномірнозернистою і нерівномірнозернистою. За абсолютним розміром зерен виділяють гігантозернисті, крупнозернисті, середньозернисті, дрібнозернисті та прихованозернисті структури. Для метаморфічних порід характерні С. гранобластова, катакластична, мілонітова та ін. Осадовим породам властиві С. псефітові, псамітові, алевритові, пелітові та ін.