[від гр. stromatos – підстилка, килим; lithos – камінь] – викопні вапнякові або доломітові нарости (біогерми) у вигляді короваєподібних тіл. Згідно сучасних уявлень, строматоліти формувались на мілководді у первинному океані Землі в результаті утворення чисельних колоній мікроорганізмів (ціанобактерій та ін.). Продукти життєдіяльності й тіла останніх формували своєрідні «ковдри», що поступово перетворювались у осадові породи, збагачені карбоном та іншою органікою з характерною внутрішньою шаруватістю. Найдавніші знахідки залишків строматолітів, пов'язані з формацією Ісуа (Гренландія), датуються віком 3,7 млрд рр. Розквіт строматолітів припадає на період від верхнього протерозою до ордовику. Строматоліти широко використовуються для розчленування (стратифікації) архейських і протерозойських товщ.
