[від лат. stratum – шар, горизонт; гр. grapho – описую] – 1. Розділ геології, що вивчає просторово-часові співвідношення геологічних тіл. 2. Розділ історичної геології, що вивчає природну упорядкованість шарів земної кори, послідовність напластування, первинні просторові взаємовідношення та відносний вік осадових, вулканогенних та метаморфічних порід з метою встановлення геологічної будови території та послідовності подій геологічної історії Землі. Об’єктом С. є геологічні тіла породного і надпородного рівнів, предметом – стратиграфічні підрозділи або стратони. За об’єктом дослідження виділяють С. докембрію, С. фанерозою, четвертинну С. За предметом – такі напрями С.: літостратиграфія, біостратиграфія, секвенс-стратиграфія, подієва С., екостратиграфія, фаціальна С. та ін. Основні завдання С.: 1) роз-членування розрізів і встановлення стратиграфічних підрозділів; 2) кореляція стратиграфічних підрозділів і розроблення стратиграфічних схем; 3) уточнення Міжнародної стратиграфічної шкали з урахуванням періодизації геологічної історії земної кори. Стратиграфічні дослідження мають декілька аспектів: речовинний (вивчення будови, складу і генезису геологічних тіл); картувальний (визначення форми, розмірів і поширення геологічних тіл); класифікаційний (виділення стратонів); геохронологічний (з’ясування вікових співвідношень стратонів). Основні принципи С.: 1) часових співвідношень (Стено); 2) гомотоксальності (Гекслі); 3) хронологічної взаємозаміни ознак (Меєна); 4) об’єктивної реальності й неповторності стратонів та ін.