Вертикальна або похила гірнича виробка, що має вихід на земну поверхню й призначена для розкриття родовищ та обслуговування підземних робіт у шахті. Розрізняють С.Ш. головні, допоміжні та вентиляційні. Головний розташований на центральному майданчику шахти і використовується для піднімання на поверхню копалин; допоміжний – для транспортування людей, машин, матеріалів; вентиляційний – для провітрювання. Верхня частина С.Ш. називається гирлом, нижня – зумпфом. Форма поперечника С.Ш. округла, іноді прямокутна, рідше еліптична. Розміри: діаметр вертикальних С.Ш. – до 9 м, глибина – до 3-3,5 км. Споруджують С.Ш. за допомогою бурової проходки або буропідривних робіт. Стінки закріплюють бетоном, залізобетоном і металевими або залізобетонними тюбінгами; в міцних стійких породах – набризкобетоном. Синонім – ствол шахти.
