[від гр. statheros – стійкий, стабільний] – останній, завершальний період палеопротерозойської ери, що тривав близько 200 млн рр. (1,8-1,6 млрд рр. тому). Характеризується утворенням нових платформ (стійких ділянок земної кори) і остаточною кратонізацією складчастих поясів, існуванням суперконтиненту Колумбія, появою ядерних живих організмів (еукаріотів).
Таблиця 1. Статерійський період у складі протерозойського еону, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Таблиця 1. Статерійський період у складі протерозойського еону, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
| Еон | Ера | Період |
Вік (початок-кінець)
млн років
|
| Протерозой | Неопротерозой | Едіакарій | 635 - 541 |
| Кріогеній | 720 - 635 | ||
| Тоній | 1000 - 720 | ||
| Мезопротерозой | Стеній | 1200 - 1000 | |
| Ектазій | 1400 - 1200 | ||
| Калімій | 1600 - 1400 | ||
| Палеопротерозой | Статерій | 1800 - 1600 | |
| Орозірій | 2050 - 1800 | ||
| Ріасій | 2300 - 2050 | ||
| Сидерій | 2500 - 2300 |