1. Лінійна тектонічна структура, різновид рухливого поясу, сформованого в результаті сходження двох континентальних літосферних плит (колізії). 2. Активна тектонічна структура планетарного масштабу, яка розділяє платформи. Протяжність – декілька десятків тисяч км, ширина – від сотень до тисячі і більше км. Виділяють 5 головних складчастих поясів: Північно-Атлантичний, Урало-Монгольський, Арктичний, Середземноморський, Тихоокеанський. Частини складчастого поясу, розділені континентами або мікроконтинентами, називають складчастими системами. До таких систем належать, наприклад, Уральська, Великий Кавказ. В межах складчастого поясу декілька складчастих систем можуть утворювати складчасту область. Складчасті пояси зародились у пізньому протерозої в результаті розпаду суперконтинента Родінії. З того часу відбулось декілька епох складчастості (горотворення), які залишили свої наслідки в межах складчастих поясів: байкальська (кінець протерозою), каледонська (кінець силуру - початок девону; активне горотворення у Північно-Атлантичному поясі), герцинська (пізній палеозой; формування більшої частини Урало-Монгольського поясу), кімерійська або мезозойська (кінець юри - початок крейди; формування Арктичного поясу), альпійська (кінець палеогену - четвертинний період; формування Середземноморського і Тихоокеанського поясів).