[від швед. skarn – пуста порода, відходи] – метаморфічна порода, яка утворюється в зоні контакту кислої магми з карбонатними, рідше силікатними породами на невеликих глибинах під впливом високотемпературних флюїдів або розчинів. Складається з силікатів та алюмосилікатів кальцію, магнію, феруму і мангану – переважно піроксенів та гранатів. Окремі кристали досягають 10-15 см і навіть 30-50 см. Характерна нерівномірнозерниста будова. Текстури: масивна, плямиста, смужкувата, друзова. Структури: гранобластова, порфіробластова, пойкілобластова, волокниста, реліктова. Утворює лінзи, тіла неправильної форми, зони на межі гранітоїдів із вапняками. Збагачена рудними мінералами. Відомі скарнові родовища магнетиту, молібденіту, вольфраміту, галеніту, каситериту, халькопіриту, тальку та ін. мінералів.
