[від гр. sapphieros від давн.-євр. саппир – любимий Сатурном * рос. сапфир; англ. sapphire; нім. Saphir; фр. saphir; ісп. zafiro, соrindon] – мінерал класу оксидів, різновид прозорого ювелірного корунду синього кольору. За ювелірною класифікацією до С. відносять всі не червоні (жовті, помаранчеві, сині, зелені, чорні та ін.) ювелірні корунди, при цьому вказуючи на колір каменя (напр., жовтий С., безколірний С.). Під назвою „С” без прикметника, як правило, розуміють синій С. Блиск скляний. Прозорий. Іноді спостерігається ефект астеризму – поява світлої фігури шестипроменевої зірки завдяки зорієнтованим включенням голчастих кристалів рутилу. Твердість 9. Густина 3,9-4,1. Форми виділення: бочкоподібні кристали у вигляді гострокутних трапецоедрів або шестигранних дипірамід, часто із заокругленими гранями. Видобувають С. здебільшого з алювіальних, делювіальних та елювіальних розсипів. Корінні родовища зустрічаються в мармурах, базальтах і пегматитах. Супутні мінерали: рубін, шпінель, піроп, кварц, турмалін, циркон, хлорит, магнетит. Синій С. - дорогоцінний камінь I порядку, інші різновиди - II порядку. Найбільшу цінність мають С. густового волошкового кольору з Індії (Кашмір), Шрі-Ланки (Сабарагамува), Таїланду. Майже половина синіх С. знайдено на о. Шрі-Ланка (Цейлон), де розробка родовищ корунду тримає близько двох тисячоліть.
