[від гр. sapros – гнилий, pelos – мул * рос. сапропель; англ. sapropel; нім. Sapropel, Faulschlamm; фр. sapropel; ісп. sapropel, sapropelium] – органічні мулові відклади континентальних водойм (переважно озер), що містять понад 15% органічних речовин. Зовні сапропель виглядає як желеподібна маса, консистенція якої у верхніх шарах наближається до сметаноподібної, а в нижніх шарах стає більш щільною. Колір від рожевого до коричнево-оливкового і майже чорного. Складається переважно з решток планктонних організмів, вищих водних рослин і продуктів їх розпаду, а також із розчинних речовин і мінеральних частинок. Є складним органомінеральним комплексом речовин. Органічна складова вміщує бітуми (3-11%) та гумінові та ін. біологічно-активні речовини (до 40%). Мінеральна частина складається з глинистих, піщаних і дрібноалевритових частинок. Серед мінералів виділяють: алотигенні – кварц, польові шпати, слюди та ін; сингенетичні аутигенні – опал, кальцит, лімоніт, сидерит, гіпс; діагенетичні – кальцит, сидерит, марказит, пірит, сірка та ін. Густина 1,05 г/см3. Вміст води 1,5-30 г на 1 г сухої речовини. Вік сапропелю в сучасних озерах не перевищує 12 тис. років. У викопному стані в результаті ущільнення та вуглефікації С. перетворюється в сапропеліти (сапропелеве вугілля), або сапропелеві горючі сланці. В Україні розвідано 308 родовищ сапропелю, запаси яких складають 86 млн. т. Найбільші родовища сапропелю України зосереджені у Волинській області - озера Свитязь, Кулеметне, Луки, Турське, Горіхове та ін. Використовується в медицині як лікувальні грязі, сировина для виробництва біостимуляторів, в сільському господарстві як кормові добавки та органічні добрива, в геології для приготування бурових розчинів.