[від лат. rutilus – червонуватий] – мінерал класу оксидів, діоксид титану ланцюжкової будови. Формула: TiO2. Форми виділення: призматичні, стовпчасті до голчастих кристали, звичайні двійники; щільні, суцільні або зернисті маси, іноді вкрапленість; у розсипах у вигляді окатаних зерен; нерідко у вигляді вростків у кварці („стріли Амура”, „волосся Ве-нери”), гранаті, рубіні, слюдах та ін. мінералах. Колір червоний, червонувато-коричневий, чорний, рідше жовтий або зелений. Риска жовта, коричнева. Блиск алмазний, металічний. Про-зорий у невеликих уламках. Сингонія тетрагональна. Густина 4,2-4,3. Твердість 6,0-6,75. Крихкий. Злам раковистий і нерівний. Зустрічається як акцесорний мінерал у метаморфічних породах, бідних на СаО (еклогітах, амфіболітах, філітах та ін.), вивержених породах (основних і кислих), а також у гранітних і габрових пегматитах; присутній в осадових породах (глинистих сланцях та ін.). Руда титану. Головний промисловий тип родовищ – прибережно-морські розсипи („чорні піски”). Розповсюдження: аль-пійські райони Австрії та Швейцарії, Урал, штати Кароліна, Флорида (США), штати Новий Пд. Уельс, Квінсленд (Австралія). В Україні є у Придніпров’ї, на Волині. Використовується для одержання феротитану і титанових препаратів, в електропромисловості та ювелірній справі. Виготовляється також штучним шляхом.
