РОДОВИЩЕ КОРИСНИХ КОПАЛИН

Ділянка земної кори, де відбулося (в природних умовах) нагромадження корисної копалини, яка за кількістю, якістю та умовами залягання придатна для промислового використання. За станом копалин Р.К.К. бувають газові, рідинні і тверді. До газових належать родовища горючих газів вуглеводневого складу, а також негорючих газів. До рідких належать родовища нафти і підземних вод. Більшість Р.К.К. складають тверді цінні елементи – мінерали і гірські породи. За промисловим використанням Р.К.К. поділяються на рудні (металічні), нерудні (неметалічні), горючі (каустобіоліти), гідромінеральні та грязі лікувальні (пелоїди). За походженням виділяють три серії Р.К.К.: седиментогенні (поверхневі екзогенні), магматогенні (глибинні, ендогенні), метаморфогенні. За формою залягання Р.К.К. розрізняють: пластові, пластоподібні, лінзи і лінзоподібні, жили, штоки, гнізда, штокверки, трубоподібні рудні тіла, рудні стовпи тощо. За запасами корисних копалин родовища поділяються на унікальні, великі, середні, дрібні; за вмістом корисних компонентів – на багаті, середні й бідні. Залежно від віку формування виділяють Р.К.К. архейського, протерозойського, рифейського, палеозойського, мезозойського і кайнозойського етапів (металогенічних епох). Існують й інші класифікації. Усі Р.К.К. складають Державний фонд родовищ корисних копалин. В Україні виявлено близько 20  тис. Р.К.К., з яких більше 9 тис. родовищ за 94 видами сировини має промислове значення. Освоєно понад 3,3 тис. Р.К.К. Розробляється близько 200 найбільших родовищ.