[від англ. rift – тріщина, ущелина] – лінійно витягнута на декілька сотень км (нерідко більше 1000 км), щілиноподібна або ровоподібна структура земної кори глибинного походження, обмежена скидами. Ширина більшості рифтів становить 30-70 км. Розрізняють внутрішньо-континентальні, міжконтинентальні та внутрішньо-океанічні рифти. Для всіх рифтів характерні незначна потужність земної кори, підняття верхньої мантії, висока сейсмічність, значний тепловий потік, а також вулканічна активність, що супроводжується виливом лав лужно-базальтового, рідше базальтового складу. Формується в результаті процесів рифтогенезу. Наприклад: Байкальський рифт, Східноафриканський рифт, Середньоатлантичний рифт.
