[від лат. radiare – випромінювати, activus – діяльний] – спонтанне перетворення нестійких ядер деяких хімічних елементів у стійкі ядра інших елементів, що супроводжується випромінюванням альфа-частинок (альфа-розпад), бета-променів (бета-розпад), квантів енергії (гамма-випромінювання), протонів (протонна Р.) тощо, а також поділом ядер. Розрізняють Р. природну (зумовлена природними ізотопами переважно 238U, 232Th, 40K та ін.) і Р. штучну (пов’язана з ізотопами, утвореними при штучно активізованих ядерних реакціях). Основною характеристикою Р. є період напіврозпаду. Одиниці Р.: в системі СІ – бекерель (Бк); позасистемна – кюрі (Кі).