[від лат. principalis – основа, начало + chronos – час, logos – вчення] – один із фундаментальних принципів стратиграфії, сформульований відомим радянським стратиграфом С.В. Меєном (1989): „Різне латеральне поширення, що частково перекривається і комплексування ознак забезпечує їхню хронологічну взаємозаміну, яка є основою внутрішньо- і міжрегіональної, аж до планетарної кореляції за серією ознак найбільшого значення”. На цьому принципі ґрунтується універсальність загальної стратиграфічної шкали і можливість зіставлення з нею регіональних схем. Відомий також під назвою „принцип Меєна”.