[від прізвища хорватського геофізика А. Мохоровичича] – перша планетарна поверхня розділу між земною корою та мантією. Названа на честь хорватського сейсмолога Андрія Мохоровичича, який вперше виділив її (1909) на основі різкої зміни швидкості сейсмічних хвиль (повздовжніх з 6,7-7,6 км/с до 7,9-8,2 км/с і поперечних - з 3,6-4,2 км/с до 4,4-4,7 км/с). Щільнсть речовини на цій поверхні також зростає від 2,9-3 до 3,1-3,5 г/см3. Глибина залягання М.П. в межах океанічних западин становить 5-15 км, на материках – 35-75 км. Скорочена назва – поверхня Мохо, або зовсім коротко – поверхня М. Синоніми: Мохоровичича межа, Мохоровичича розділ.
