[від гр. pirrotes – вогняно-червоний * рос. пирротин, англ. pyrrhotite, pyrrhotine, magnetic pyrites; нім. Pyrrhotin] – мінерал, сульфід феруму (заліза) координаційної будови. Формула: Fe1-nS, де n=0-0,11. Хімічний склад: Fe – 63,53%, S – 36,47%, домішки Cu, Ni, Co. Форми виділення: таблитчасті, рідше стовпчасті, пірамідальні кристали, зливні маси, вкрапленість, агрегати, розетки кристалів. Колір бронзово-жовтий із слабким червонуватим або коричнюватим відтінком. Колір риски сірувато-чорний. Непрозорий. Блиск металічний. На повітрі тьмяніє. Густина 4,58-4,77. Твердість 3,5-5,0. Крихкий. Злам нерівний до напівраковистого. Добрий провідник електрики. Переважно магнітний. Зустрічається в основних і ультраосновних, рідше в середніх магматичних породах. Відомий також у контактово-метасоматичних, гідротермальних, рідше осадових породах. В Україні зустрічається на Поділлі, у Подніпров’ї. Використовується у хімічній промисловості. Синонім – магнітний колчедан.