ПЕЧЕРА

Більш-менш об’ємна природна порожнина у верхніх шарах земної кори, яка відкривається на поверхні одним або декількома отворами. П. найпоширеніші у товщах розчинних порід – вапняках, крейді, гіпсах, кам’яній солі. Відомі П. також у вапнякових туфах, конгломератах, гранітах, вулканічних породах, лесах, а також льодах. За походженням виділяють П. корозійні (карстові), абразійні, ерозійні, дефляційні, денудаційні, суфозійні та ін. Галузь науки, яка комплексно вивчає П. називається спелеологією. Деякі з П. є об’єктами туризму.
Рис. 1. Вапнякова (карстова) печера Beredine, Хорватія
рис. 1. Печера у вулканічних породах (лавах). Гаваї
Рис. 3. Гігантські (до 12 м) кристали гіпсу в гроті Кристалів печери Найка (Мексіка)