[від лат. pedis - нога, підніжжя і англ. plain — рівнина * англ. pediplain] – вирівняна, слабонахилена (3-50) рівнина, яка утворюється на периферійних ділянках гір та височин процесами педипленізації (денудації "збоку" за рахунок відступання схилів від річкових долин у напрямку вододілів). Формування П. відбувається під впливом різноманітних процесів: гравітації (осипання, обвалювання, зповзання), площинного змивання зі схилів дощовими і талими водами продуктів вивітрювання та соліфлюкційних накопичень. Також значну роль відіграє бокове підмивання схилів тимчасовими і постійними водними потоками. Така послідовність денудаційних процесів характерна для посушливих районів. Вперше виділив і вивчив П. відомий англійський геолог і геоморфолог Л. Кінг (1907-1989) на древніх платформах Африки, Австралії та Пд. Америки, де вони широко розповсюджені. На Східно-Європейскій платформі до педипленів належать широкі вододільні поверхні, розвинуті на Приволзькій, Середньоруській та Донецькій та ін. височинах на абсолютних висотах 200-400 м. Вони мають вік міоцен-плиоценовий. П. - це поверхні незавершеного виравнювання. Вони є наступною стадією, якій передує формування педиментів і утворюється завдяки злиття останніх. При тривалій стабілізації базису денудації в результаті об’єднання П. може утворитись єдина вирівняна поверхня – пенеплен.