[від гр. pegmatos – міцний зв’язок] – крупнозерниста інтрузивна (жильна) магматична порода з діаметром більшості зерен понад 1 см, яка залягає у формі дайок, жил, лінз, гнізд та ін. тіл. Пегматит – продукт кінцевої кристалізації переважно кислої (гранітної) магми (за Ферсманом), або результат перекристалізації і метасоматичного перетворення гранітоїдів (за Заварицьким). Існує два значення терміну "пегматит": 1) геологічне тіло магматичного походження; 2) розплавлена суміш кварцу і польового шпату, що упорядковано проросли один в одного (у вузькому розумінні це "письмовий граніт" або "єврейський камінь"). Гранітні пегматити складаються в основному з польових шпатів, кварцу, слюд. Часто збагачений мінералами, що вміщують леткі речовини (H2O, F, B, Cl та ін.). Для пегматитів характерна присутність таких цінних рідкісних елементів, як ніобій, тантал, Літій, рубідій, цезій, рідкісні землі тощо. Виникають в интервалі температур приблизно 700-400° С; нижня температурна межа відповідає критичній точці води. Завдяки летким компонентам, що діють як мінералізатори, пегматити мають крупнозернисту структуру; окремі мінерали можуть досягати гігантських розмірів. Відомі кристали кварцу довжиною 5,5 м і діаметром 2,5 м; зустрічаються кристали берилу довжиною 6 м і вагою до 200 т, кристали ортоклазу розміром 10 х 10 м і вагою до 100 т, призматичні кристали турмалину довжиною 3 м, кристали слюди з площею поверхні близько 7 м2. Джерело багатьох корисних копалин, у тому числі рідкісних елементів і дорогоцінних каменів.
